Біль у коліні у молодих і активних людей не завжди означає «травму суглоба». Однією з поширених причин може бути хондромаляція надколінка — стан, за якого хрящ під колінною чашечкою поступово пошкоджується й втрачає стійкість до навантаження.

Найчастіше проблема проявляється болем спереду коліна, який посилюється під час підйому сходами, присідань, тривалого сидіння «з зігнутими колінами» або під час бігу та стрибків.

Перевантаження та повторювані навантаження

У активних людей хондромаляція часто виникає не після одного «разового» епізоду, а як наслідок накопиченого стресу. Підвищення тренувального обсягу, зміна інтенсивності, перехід на інтенсивніші програми (біг, стрибки, присідання) без достатнього відновлення можуть спричиняти неправильне або надмірне тертя в ділянці надколінка.

Біомеханічні фактори: як «стає» коліно

Суттєву роль відіграє те, як працює колінний суглоб під час руху. Якщо колінна чашечка зміщується або «ковзає» не по своїй осі, навантаження на певні ділянки хряща зростає. До цього можуть призводити особливості анатомії та рухового патерну, а також звички рухатися з «вальгусною» установкою коліна (коли коліно трохи завалюється всередину).

М’язовий дисбаланс і слабкість стабілізаторів

Для стабільного руху надколінка важлива узгоджена робота м’язів стегна й відновлення контролю після навантаження. Якщо відстає сила або витривалість м’язів стегна (зокрема, передньої групи та м’язів, що стабілізують таз і коліно), суглоб отримує «неправильну траєкторію». Часто це проявляється як труднощі при присіданнях, відчуття нестійкості або біль під час спуску з гори чи сходів.

Епізоди травм і зміни після них

Навіть якщо травма здається незначною, вона може змінити контроль рухів. Після удару в ділянку коліна, розтягнення або періодів з обмеженням активності людина інтуїтивно змінює ходу й техніку вправ. З часом «компенсації» можуть підвищити навантаження саме на хрящ надколінка.

Додатковими факторами, які підсилюють ризик, можуть бути надмірна маса тіла (якщо вона суттєво зросла), ригідність (знижена рухливість) м’язів стегна та стегнових зв’язок, а також нерівномірність розвитку сили між групами м’язів.

Важливо розуміти: біль «спереду коліна» може мати різні причини — від синдромів перевантаження до уражень меніска чи інших структур. Тому діагностика має бути клінічною: огляд ортопеда/травматолога або лікаря спортивної медицини, оцінка ходи та м’язового балансу, а за потреби — візуалізація (зокрема, МРТ за призначенням).

Якщо симптоми повторюються або прогресують, не варто «терпіти» тренування через біль. Рання корекція навантаження та фізична терапія, спрямована на відновлення контролю рухів, сили й техніки, часто є ключовими для зменшення болю та повернення до активності.