Артроз колінного суглоба — хронічне захворювання, при якому руйнується хрящ і змінюються структури суглоба. Мета лікування — зменшити біль, покращити функцію та зберегти активність, мінімізуючи загострення та прогресування.

Перший крок — точний діагноз і оцінка тяжкості: лікар може спиратися на скарги, огляд, рентгенологічні дані та інколи додаткові обстеження. Важливо почати з базових заходів, які часто дають найбільший довгостроковий ефект.

Немедикаментозне лікування: основа терапії

Лікування майже завжди включає корекцію способу життя та фізичну активність. Зниження ваги (якщо є надлишок) зменшує навантаження на коліна. Регулярна ЛФК спрямована на зміцнення м’язів стегна та покращення стабільності суглоба, що може зменшувати біль під час ходьби.

Також корисні вправи на контроль руху, помірна аеробна активність (наприклад, ходьба без надмірного перевантаження), а за потреби — ортопедичні пристрої. Фізіотерапевтичні методи підбираються індивідуально: їх обирають залежно від симптомів і переносимості.

Знеболення та протизапальна терапія

Для контролю болю при загостреннях зазвичай застосовують знеболювальні та протизапальні засоби. Часто використовують місцеві форми (гель/крем з протизапальним компонентом), оскільки вони можуть зменшувати симптоми з меншим системним впливом, ніж пероральні препарати.

Якщо потрібні системні ліки, їх призначає лікар з урахуванням супутніх хвороб (наприклад, шлунково-кишкових проблем, серцево-судинних ризиків) та потенційних побічних ефектів. Самолікування небажане: тривале або неправильне застосування знеболювальних може бути небезпечним.

Ін’єкції та інші методи при недостатньому ефекті

За стійкого болю або при вираженому запаленні лікар може розглядати ін’єкційні підходи. В окремих випадках використовують кортикостероїдні ін’єкції для швидшого зменшення запалення, а також інші внутрішньосуглобові засоби — за показаннями та відповідно до клінічних рекомендацій.

Важливо розуміти, що «ін’єкція раз і назавжди» зазвичай не вирішує проблему повністю. Ефект частіше симптоматичний і потребує паралельної роботи з м’язами, контролю навантаження та довгострокового плану реабілітації.

Коли потрібна хірургія

Оперативні методи розглядають, коли консервативне лікування не дає достатнього ефекту, а якість життя суттєво знижена. Варіанти можуть включати різні хірургічні підходи, залежно від причини болю, віку, анатомічних змін і стадії артрозу. Рішення ухвалює ортопед після комплексної оцінки.

Щоб лікування було результативним, потрібен індивідуальний план і регулярний моніторинг. Якщо біль наростає, з’являється стійка набряклість, «заклинювання» суглоба або різке погіршення функції — варто звернутися до лікаря швидше.