Плечовий пояс — одна з найрухоміших і водночас найбільш вразливих ланок опорно-рухового апарату людини. Саме завдяки великій амплітуді рухів у плечовому суглобі ця ділянка часто травмується як у спорті та побуті, так і при дорожньо-транспортних пригодах. Розглянемо основні види пошкоджень кісток і суглобів плечового пояса, їхні клінічні прояви та принципи надання допомоги.

Анатомічні особливості плечового пояса

Плечовий пояс утворюють три кістки:

• ключиця — з'єднує тулуб з верхньою кінцівкою, кріпиться до грудини (груднинно-ключичний суглоб) і до лопатки (надплечово-ключичний, або акроміально-ключичний суглоб);
• лопатка — плоска кістка, що ковзає по задній поверхні грудної клітки, бере участь у формуванні плечового суглоба;
• плечова кістка — своєю головкою входить у суглобову западину лопатки, утворюючи плечовий (плечолопатковий) суглоб.

Плечовий суглоб — найрухоміший суглоб тіла людини. Ця рухливість забезпечується завдяки невеликій площі контакту між великою головкою плечової кістки та відносно малою суглобовою западиною лопатки, а капсула суглоба слабко натягнута й укріплена переважно м'язами (обертова манжета плеча), а не зв'язками. Саме ця анатомічна особливість — плата за рухливість — робить плечовий суглоб найчастішим місцем вивихів серед усіх суглобів організму.

Класифікація пошкоджень плечового пояса

Травми цієї ділянки поділяють на:

1. Переломи кісток — ключиці, лопатки, проксимального відділу (верхнього кінця) плечової кістки.
2. Вивихи — плеча (плечового суглоба), акроміального кінця ключиці, груднинного кінця ключиці.
3. Розтягнення та розриви зв'язок і м'язів — зокрема пошкодження обертової манжети плеча.
4. Комбіновані пошкодження — поєднання перелому з вивихом (переломовивих).

Перелом ключиці

Один із найпоширеніших переломів у людини, особливо у дітей і молодих людей. Найчастіший механізм — падіння на витягнуту руку, на бічну поверхню плеча або прямий удар у ділянку ключиці.

Клінічні ознаки:

• біль у ділянці ключиці, що посилюється при спробі руху рукою;
• деформація, вкорочення надпліччя на боці травми;
• набряк, крововилив;
• вимушене положення руки — постраждалий притискає її до тулуба, підтримуючи здоровою рукою;
• при зміщенні уламків — патологічна рухливість і крепітація (хрускіт уламків) у місці перелому;
• рухи в плечовому суглобі різко обмежені та болючі.

Переломи ключиці найчастіше локалізуються в середній третині кістки — найтоншій і найменш захищеній ділянці. При значному зміщенні уламків важливо оцінити стан судинно-нервового пучка, що проходить поблизу (підключичні судини, плечове сплетення), оскільки гострий уламок може їх травмувати.

Лікування переважно консервативне — фіксація кільцями Дельбе, восьмиподібною пов'язкою або спеціальним ортезом на 3–5 тижнів. Оперативне лікування (остеосинтез пластиною або спицями) показане при значному зміщенні уламків, багатоуламкових переломах, загрозі пошкодження судинно-нервового пучка або відкритих переломах.

Перелом лопатки

Трапляється рідше, оскільки лопатка добре захищена шаром м'язів і зазвичай травмується тільки при значній силі удару — падінні з висоти, прямому ударі, дорожньо-транспортній пригоді. Через це перелом лопатки часто поєднується з іншими пошкодженнями — переломами ребер, ключиці, ушкодженням легені.

Клінічні ознаки:

• локальний біль, набряк у ділянці лопатки;
• біль посилюється при рухах руки та глибокому диханні;
• можлива крепітація уламків при пальпації.

Лікування здебільшого консервативне: іммобілізація, знеболення, рання поступова розробка руху для запобігання тугорухливості плеча. Оперативне втручання потрібне рідко — переважно при переломах суглобової западини зі зміщенням.

Вивих плеча (плечового суглоба)

Найпоширеніший вивих серед усіх суглобів тіла — саме через анатомічну будову плечового суглоба, описану вище. Виникає при падінні на витягнуту або відведену руку, різкому ривку за руку, прямій травмі плеча.

Види вивихів плеча за напрямком зміщення головки плечової кістки:

• передній — найчастіший варіант (переважна більшість усіх вивихів плеча), головка зміщується допереду й донизу від суглобової западини;
• задній — трапляється значно рідше, часто пов'язаний із судомним нападом або ураженням електричним струмом;
• нижній — найрідкісніший варіант, при якому рука фіксується у вимушеному положенні над головою.

Клінічні ознаки:

• різкий біль у плечовому суглобі одразу після травми;
• вимушене положення руки — постраждалий підтримує травмовану кінцівку здоровою рукою, будь-яка спроба руху викликає різкий біль;
• деформація контуру плеча — зникає округла форма дельтоподібного м'яза, під акроміальним відростком пальпується западання ("порожня суглобова западина"), а головка плечової кістки промацується в нехарактерному місці;
• пружинисте (пасивне) обмеження рухів — при спробі відвести чи привести руку відчувається пружний опір;
• можливе оніміння або слабкість у руці при супутньому пошкодженні нервів (найчастіше — пахвового нерва).

Важливо: вправляти вивих плеча самостійно, без лікаря, категорично не рекомендується — це може призвести до додаткового пошкодження судин, нервів або перетворити вивих на переломовивих. До прибуття медичної допомоги достатньо іммобілізувати руку косинковою пов'язкою в тому положенні, яке для постраждалого найменш болюче, і прикласти холод.

Вправлення вивиху проводить лікар (травматолог) під знеболенням одним із класичних методів, після чого обов'язково виконують контрольну рентгенографію, щоб переконатися у правильному стоянні головки та виключити супутній перелом. Після вправлення руку фіксують пов'язкою на 2–4 тижні (термін залежить від віку пацієнта та ризику повторного вивиху), після чого починають поступову реабілітацію.

Звичний (повторний) вивих плеча. Якщо після першого вивиху капсула та зв'язковий апарат суглоба лишаються розтягнутими або пошкодженими, а особливо якщо іммобілізація була недостатньою чи занадто короткою, виникає ризик повторних вивихів навіть при незначному навантаженні. У таких випадках, а також при пошкодженні хрящової губи суглобової западини (Банкарт-пошкодження) чи кісткового дефекту головки плеча (Хілл-Сакс), може знадобитися хірургічна стабілізація суглоба.

Вивих акроміального кінця ключиці (акроміально-ключичного суглоба)

Виникає найчастіше при прямому падінні на плече з приведеною рукою — типова спортивна травма (велоспорт, гірськолижний спорт, контактні види спорту).

Клінічні ознаки:

• локальний біль у ділянці надпліччя, над акроміально-ключичним суглобом;
• припухлість, деформація — виступання зовнішнього кінця ключиці вгору ("симптом клавіші" — при натисканні на виступ ключиця пружинить донизу, а потім знову підіймається);
• біль при спробі підняти руку вгору або привести її через тулуб.

Ступінь пошкодження зв'язок (акроміально-ключичної та дзьобоподібно-ключичної) визначає тяжкість вивиху — від часткового розтягнення зв'язок до повного розриву з вираженим зміщенням ключиці. Легкі й середні ступені лікують консервативно (іммобілізація, знеболення), тяжкі — переважно оперативно, з фіксацією ключиці.

Вивих груднинного кінця ключиці

Найрідкісніший із вивихів плечового пояса, оскільки груднинно-ключичний суглоб добре укріплений потужними зв'язками. Виникає при значній силі удару — переважно при дорожньо-транспортних пригодах чи падінні з висоти.

Клінічні ознаки:

• біль і деформація в ділянці яремної вирізки (переднє зміщення) або, навпаки, западання (заднє зміщення);
• при задньому вивиху існує ризик стиснення трахеї, стравоходу чи великих судин середостіння, що потребує невідкладної допомоги.

Загальні принципи першої допомоги при травмах плечового пояса

1. Забезпечити спокій травмованій кінцівці, не намагатися самостійно вправляти вивих чи зіставляти уламки.
2. Іммобілізувати руку косинковою пов'язкою або підручними засобами в найменш болючому положенні.
3. Прикласти холод до місця травми для зменшення набряку та болю.
4. За потреби дати знеболювальний засіб (за відсутності протипоказань).
5. Звернутися до травматолога — навіть при, здавалося б, легкій травмі, оскільки клінічно складно відрізнити забій від перелому чи вивиху без рентгенологічного дослідження.

Діагностика

Основний метод підтвердження діагнозу — рентгенографія в стандартних проєкціях, за потреби — у спеціальних укладках (наприклад, аксіальна проєкція при підозрі на вивих плеча). При складних випадках, підозрі на пошкодження обертової манжети, суглобової губи чи судинно-нервового пучка застосовують комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію.

Ускладнення

Несвоєчасне або неадекватне лікування пошкоджень плечового пояса може призвести до:

• застарілого (невправленого) вивиху;
• звичного вивиху плеча;
• контрактури (тугорухливості) плечового суглоба;
• пошкодження судинно-нервового пучка;
• посттравматичного артрозу суглоба;
• незрощення або неправильного зрощення уламків при переломах.

Висновок

Травми плечового пояса — від перелому ключиці до вивиху плеча — об'єднує одна спільна риса: точний діагноз можна встановити лише після огляду лікарем і рентгенологічного обстеження, а самолікування (особливо спроби самостійно вправити вивих) небезпечне. Своєчасне звернення по медичну допомогу, адекватна іммобілізація та подальша реабілітація зазвичай дозволяють повністю відновити функцію кінцівки.

Ця стаття має ознайомчий характер і не замінює консультації лікаря-травматолога.